про життя

Мій Пасхальний марафон добігає до  кінця. Я дочитала до 28 розділу Євангелія від Матвія, де описано зраду Ісуса, ув'язнення, страждання і смерть на хресті.   Хочеться сказати лише декілька слів, які розкривають євангельську історію повніше. Всі ви знаєте, що в житті і смерті Ісуса Христа відбулися події, описані за тисячі років до того. В цьому виявилася Божа ласка до нас - як говорить Бог у книзі пророка Ісайї, Він сказав нам наперед про ці та інші речі, щоби ми змогли повірити, коли вони відбулися. Отже, у 41 псалмі Давидовому, написаному за 1000 років до Різдва Христового, мова йде про зраду приятеля: «Навіть приятель мій, на якого надіявся я, котрий мій хліб споживав, але підняв на мене п’яту» (Пс. 41. 10 – 11).  Так і сталося. Юда Іскаріотський, один із дванадцяти апостолів, пішов до первосвящеників, щоб зрадити свого Вчителя, Спасителя, Месію – Господа Бога нашого Ісуса Христа. 22й псалом Давидів  – є пророцтвом про муки Ісус...

55 ФАКТІВ ПРО СМЕРТЬ ІСУСА ХРИСТА Анатомічні й фізіологічні подробиці смерті Христа проаналізував із наукової точки зору доктор Трумен Девіс. Його дослідження вперше було опубліковане в часописі Arizona Medicine 1965 року. 1. Розп'яття – це найболючіша смерть, винайдена людиною, термін «мука» тут актуальний як ніколи. 2. Це покарання було зарезервоване для найзлісніших злочинців. 3. Ісус був роздягнений догола, Його одяг поділений між римськими воїнами. «Ділять ризи мої між собою і про одяг мій кидають жереб» (Псалом 21). 4. Розп'яття гарантувало Ісусові жахливу, повільну, болісну смерть. 5. Коліна Ісуса були зігнуті під кутом близько 45 градусів. Він був змушений нести власну вагу м'язами стегна – у позиції, якої не можна втримати понад кілька хвилин без судом у м'язах стегон і гомілки. 6. Уся вага Ісуса тиснула на Його ноги, пробиті цвяхами. Оскільки м'язи ніг Ісуса швидко втомлювалися, Він мусив перенести вагу Свого тіла на зап'ястя, руки і плечі....

  Ісус навчає: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,  щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. Від Матвія 6:15-18 Людина тримає піст, значить вона не отримує задоволення та енергії від їжі, значить вона не просто контролює те, що потрапляє їй до рота, але і звертає своє серце до Творця. Піст - це крик до Бога, такий же, як і молитва, але в цій молитві бере  участь усе тіло. Все описане є особистою справою між людиною і її Творцем.  Буває людина доходить до такого напруження душевних і фізичних сил, що далі вже не може рухатись. Щось її так засмучує, що вона не може спокійно про це говорити, але лише зі сльозами та криком - це і є піст. Люди не повинні знати про це душевне напруження, адже цей крик не до них. ...

В Євангелії від Матвія в 6 розділі написано: “А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.  А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.  Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!”. Наша молитва повинна сприяти цілісності душі. Тому, якщо у душі ми маємо якісь інші мотиви, як-от я молюся, бо всі так роблять; бо мене про це попросили; за звичкою; за традицією тощо, то всі ці мотиви треба відкинути. Треба молитися лише тому, що хочеш звернутися до Отця Небесного і попросити в Нього за найголовніші аспекти свого життя. Справжня молитва, коли і слова, і віра, і дії співпадають, така мо...

  Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.  Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!.   (1 Івана 2: 15-17).  Любов  до світу і Божа любов не можуть одночасно бути присутніми в душі. Чому? Оскільки у них різне джерело і різний вплив на душу. Любов до світу робить наше серце вузьким і жорстоким, і, навпаки, Божа любов розширює наше серце. Любов до світу робить нас залежними і хоче контролювати нас, але Божа любов дає нам свободу від будь-якого роду рабства. Тим не менш, і одне, і друге, це є любов, і душа її потребує. Чому? Однією з причин є те, що любов допомагає нам оцінити себе і живить самоповагу. Перед тим, як Адам і Єва згрішили, вони сприймали себе так, як Бог їх бачив.  Після того, як гріх зруйнував ідеальний образ людини, люди почали шукати самосвідомо...

  Ісус учив людей: “Молітесь же так: «Отче наш, сущий на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі,  як на небі; хліб наш насущний дай нам на сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям  нашим; і не введи нас у спокусу, але позбав нас від  лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава вовіки. Амінь”. Кожен рядок цієї молитви має глибоке значення. Не так важливо, чи вірить людина в Бога, важливо, що Бог вірить в людину. Бог дає нам можливість називати Його Отцем. Бог пропонує свою любов і турботу, не вимагаючи нічого взамін. Ісус учить: говоріть Богу "Отче наш". В такому формулюванні, якщо той хто це каже, прийме його, погодиться з ним, вже закладено початок стосунків: я називаю Бога Отцем, я вірю, що Він близький до мене, Він не помер, як говорив філософ, Він не десь там далеко, Отець поряд. Не тілько — “Отець мій”, в цьому відчувалась би індивідуалізація, в якій могла би сховатися помилкова дум...

Тема суицида, поиск способов превенции, помощи людям, склонным к самоубийству, волнует представителей различных сфер деятельности — в первую очередь, психотерапевтов и психиатров, в меньшей мере философов, социологов, политиков, религиозных деятелей. Психотерапевт Ролло Мей определял самоубийство как порождение одиночества: “Если хотя бы один человек в нашем городке знал его, он не совершил бы самоубийства... Жизненно важной для человека является необходимость в том, чтобы кто-то тебя выслушал, принял, знал” .  Психиатры более широко смотрят на причины суицида: “Самоубийство вызывается психалгией. Под психалгией я понимаю страдание, мучение, раздражение, боль в душе и в сознании. Эта боль имеет психологическую природу, она возникает от чрезмерного стыда, вины или унижения, от одиночества или страха, от боязни старения или тяжелой смерти, или чего-то другого. Самоубийство совершается, когда психалгия оценивается человеком как нестерпимая душевная боль. Это означает, что суицид завис...