Ісус учив людей: “Молітесь же так: «Отче наш, сущий на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі; хліб наш насущний дай нам на сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але позбав нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава вовіки. Амінь”. Кожен рядок цієї молитви має глибоке значення. Не так важливо, чи вірить людина в Бога, важливо, що Бог вірить в людину. Бог дає нам можливість називати Його Отцем. Бог пропонує свою любов і турботу, не вимагаючи нічого взамін. Ісус учить: говоріть Богу "Отче наш". В такому формулюванні, якщо той хто це каже, прийме його, погодиться з ним, вже закладено початок стосунків: я називаю Бога Отцем, я вірю, що Він близький до мене, Він не помер, як говорив філософ, Він не десь там далеко, Отець поряд. Не тілько — “Отець мій”, в цьому відчувалась би індивідуалізація, в якій могла би сховатися помилкова дум...
Привіт! Твоя душа - вічна. Те, що відбувається всередині в твоїй душі - неймовірна таємниця! Я ніколи не зможу почути твої думки, відчути твої емоції. Твоя душа не створена для смерті. Вона не створена для 80-90 років тілесного існування. Душа не дорівнює тілу. Буває, в прекрасних тілах живуть огидні душі, але частіше буває навпаки: невиразна зовнішність ховає прекрасний внутрішній світ. Ми всі схожі на призми, які пропускають Боже світло і розмальовують світ у всі кольори веселки.