Ісус навчає: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. Від Матвія 6:15-18 Людина тримає піст, значить вона не отримує задоволення та енергії від їжі, значить вона не просто контролює те, що потрапляє їй до рота, але і звертає своє серце до Творця. Піст - це крик до Бога, такий же, як і молитва, але в цій молитві бере участь усе тіло. Все описане є особистою справою між людиною і її Творцем. Буває людина доходить до такого напруження душевних і фізичних сил, що далі вже не може рухатись. Щось її так засмучує, що вона не може спокійно про це говорити, але лише зі сльозами та криком - це і є піст. Люди не повинні знати про це душевне напруження, адже цей крик не до них. ...
Привіт! Твоя душа - вічна. Те, що відбувається всередині в твоїй душі - неймовірна таємниця! Я ніколи не зможу почути твої думки, відчути твої емоції. Твоя душа не створена для смерті. Вона не створена для 80-90 років тілесного існування. Душа не дорівнює тілу. Буває, в прекрасних тілах живуть огидні душі, але частіше буває навпаки: невиразна зовнішність ховає прекрасний внутрішній світ. Ми всі схожі на призми, які пропускають Боже світло і розмальовують світ у всі кольори веселки.