про життя

55 ФАКТІВ ПРО СМЕРТЬ ІСУСА ХРИСТА Анатомічні й фізіологічні подробиці смерті Христа проаналізував із наукової точки зору доктор Трумен Девіс. Його дослідження вперше було опубліковане в часописі Arizona Medicine 1965 року. 1. Розп'яття – це найболючіша смерть, винайдена людиною, термін «мука» тут актуальний як ніколи. 2. Це покарання було зарезервоване для найзлісніших злочинців. 3. Ісус був роздягнений догола, Його одяг поділений між римськими воїнами. «Ділять ризи мої між собою і про одяг мій кидають жереб» (Псалом 21). 4. Розп'яття гарантувало Ісусові жахливу, повільну, болісну смерть. 5. Коліна Ісуса були зігнуті під кутом близько 45 градусів. Він був змушений нести власну вагу м'язами стегна – у позиції, якої не можна втримати понад кілька хвилин без судом у м'язах стегон і гомілки. 6. Уся вага Ісуса тиснула на Його ноги, пробиті цвяхами. Оскільки м'язи ніг Ісуса швидко втомлювалися, Він мусив перенести вагу Свого тіла на зап'ястя, руки і плечі....

  Ісус навчає: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,  щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. Від Матвія 6:15-18 Людина тримає піст, значить вона не отримує задоволення та енергії від їжі, значить вона не просто контролює те, що потрапляє їй до рота, але і звертає своє серце до Творця. Піст - це крик до Бога, такий же, як і молитва, але в цій молитві бере  участь усе тіло. Все описане є особистою справою між людиною і її Творцем.  Буває людина доходить до такого напруження душевних і фізичних сил, що далі вже не може рухатись. Щось її так засмучує, що вона не може спокійно про це говорити, але лише зі сльозами та криком - це і є піст. Люди не повинні знати про це душевне напруження, адже цей крик не до них. ...

  Ісус учив людей: “Молітесь же так: «Отче наш, сущий на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі,  як на небі; хліб наш насущний дай нам на сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям  нашим; і не введи нас у спокусу, але позбав нас від  лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава вовіки. Амінь”. Кожен рядок цієї молитви має глибоке значення. Не так важливо, чи вірить людина в Бога, важливо, що Бог вірить в людину. Бог дає нам можливість називати Його Отцем. Бог пропонує свою любов і турботу, не вимагаючи нічого взамін. Ісус учить: говоріть Богу "Отче наш". В такому формулюванні, якщо той хто це каже, прийме його, погодиться з ним, вже закладено початок стосунків: я називаю Бога Отцем, я вірю, що Він близький до мене, Він не помер, як говорив філософ, Він не десь там далеко, Отець поряд. Не тілько — “Отець мій”, в цьому відчувалась би індивідуалізація, в якій могла би сховатися помилкова дум...