Перейти до основного вмісту

Розмови з дітьми на серйозні теми



Простими словами про смерть          

Я почала вести цей блог, бо подруга запитала мене, як їй розповісти 5-річній дочці про смерть рідного дядька. Необхідно було відкинути великі теологічні конструкції і просто донести дитині інформацію про такий важливий етап життя, який чекає на всіх нас.
Смерть, стан, коли людина помирає, схожа на сон - одної миті людина жива, говорить, думає, щось відчуває, а наступної вона вже наче уві сні, але не просто у сні, але в іншому світі. Тіло її спить тут, з нами, ми його бачимо. А душа людини переходить в інший світ. 

Там вона продовжує думати, відчувати, говорити, знає що таке голод і спрага, може радіти і сумувати. Там вона вільна від усього, що було важким тут : від хвороб, від природних явищ таких, як холод, від бідності. Там душа бачить Бога, Який її створив. 

Бог їй дав колись життя, тіло, батьків, дав їй таланти і риси характеру, дав їй усе необхідне, щоби вона шукала Його і хотіла Його любити. Тому Бог покаже душі все її життя, все що вона зробила хорошого, але також і поганого. В той час буде багато плачу і суму, бо всі ми робимо багато помилок і дурниць. 

Бог добрий і люблячий, Він старається зрозуміти, чому душа так поступала і чи намагалася виправитися. Якщо душа не була гордою, тобто такою, яка думає лише про себе і не турбується про своїх близьких; якщо вона не шукала лише грошей і допомагала бідним; якщо душа не була такою людиною, хто при житті ставився погано до Бога і церкви, то Бог старається оправдати всі її погані поступки, адже Він вже давно за всі помилки заплатив наперед. Божий Син, якого звуть Ісус, колись давно за все заплатив дуже дуже великою ціною - своїм життям. Люди всі помиляються і роблять погані поступки, думають злі думки. Бог це знає, тому і вирішив вже давно, що Сам за все це заплатить. 

Якщо ж душа за життя любила Бога, вірила в Ісусову до неї любов і турботу, була вдячна за Ісусову справу ( адже Він заради нас зробив так багато - не пожалів Себе, але помер!) читала Його слово, любила його закони, молилася і довіряла Богу, то така душа без страху приходить до Нього, бо вже знає Його любов до неї. Така душа радітиме з Богом і чекатиме, коли її кохані прийдуть також до Бога і вже ніщо їх не роз'єднає.

Колись кожна людина помирає. Хтось живе довго довго, аж до ста років! Хтось помирає швидко - кому скільки жити відміряє Бог. Він Сам знає, скільки часу потрібно людині, щоби шукати Його і полюбити Його. Бог сказав, що Він дає довге життя як подарунок тим людям, які поважають своїх батьків - люблять їх, шанобливо з ними говорять і думають добре про них, допомагають їм, коли необхідно. Бог обіцяє довге життя тим людям також, хто шукає і знаходить мудрості, любить Божі закони і виконує їх. Бог дає довголіття також тим, хто уважний до своїх слів, не говорить дурниць і не ображає людей словами. Кожна людина, яка любить і поважає Бога, через свій страх перед Ним отримує також довголіття.

Коментарі

  1. Дуже доступно і вірно написано, але чому помирає так багато діточок, які ще й згрішити не встигли в цьому житті. Просто Бог забирає до себе янголят?

    ВідповістиВидалити
  2. Ваше запитання нагадало мені місце з Писання: "Євангеліє від Луки 13:1-5

    Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
    Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так".
    Діточки анголами не стають, їх, Бог забирає до Себе. Ісус казав, щоби дітей приводили вільно до Нього, і саме такі люди, які мають чисте серце, і входять у Царство небесне, а значить і дітки туди потрапляють.

    ВідповістиВидалити
  3. Якось по дорозі в церкву я побачила жінку, яка везла в колясці хворого на дцп хлопця (виглядав він на років 18 -19), його дуже викручувало...
    І від думок, які наповнили мою голову мені стало так сумно, що я почала говорити собі евангеліє і записала в нотатник такі слова:
    Нам дана жизнь, чтобы мы поверили в невидимого и вечного Бога.
    І через пів року, коли я замовляла своєму чоловіку пам'ятник на могилу я вже знала, що їх я маю написати в такому місці, де вони будуть говорити до кожного, хто буде проходити повз його могилу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, я погоджуюся! Апостол Павло писав, що "мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе". Маємо час на землі шукати Бога. Мені подобається вислів Паїсія Святогорця: "Пока человек жив, у него много работы, дабы сделать свою душу лучше. Пока он жив, у него есть право на сдачу духовных экзаменов. Если же человек умрет и получит двойку, то из списка экзаменуемых он отчисляется".

      Видалити
  4. Мені сподобалось. Так просто і якось... рідно. Най-най-най тема ясна і зрозуміла і своя пресвоя. Ніби у наших мудрих та грамотних і основне повних вірою у Той інший світ наших дідів і прадідів, про який говорив як про свій Ісус, а про те, що і ми для нього, для того світу, апостол Павло прямо в перших абзацах До ефесян. Затишно стає. Добре стає,. Бо яка ж ДорОга - непроста та велична і ліпша будь-яких і всіх разом взятих доріг. Дякую, Таню.
    І тішуся.
    Кл.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за теплі слова. Важко спростити теологічні доктрини до рівня розуміння 4 річної дитини, але так важливо говорити про такі серйозні теми з дітьми. Важко, якщо писати через призму логіки, інтелекту. Легко все пояснити, якщо говорити щиро від серця, так як і моя душа все це розуміє.

      Видалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Заняття з дітьми про те, що Бог є наш Господь

Діти, скажіть, чи ви створювали щось красиве? Малювали картину, ліпили фігурку, майстрували якусь річ, випікали, можливо, смачний пиріг? Так, усі ви щось створюєте! Скажіть тоді, будь ласка, чим відрізняється те, що ви створили, від такої ж речі, але купленої в магазині? Так, коли ви самі створюєте, ви маєте свободу вибирати складники, колір, розмір і форму виробу; перш за все, ви маєте ціль, для якої ви створюєте цю річ. Наприклад, цю картину я намалювала з ціллю подивитися, який може бути найкоротший час для малювання, тому без зайвих роздумів знайшла фото лілії і за 10 хвилин все намалювала, не домальовувала нічого, не перероблювала.  Я заздалегідь попередила вас принести на сьогоднішнє заняття ваш улюблений витвір - картину, поробки, будь що, що ви любите. ( Ми з дітьми розглядаємо твори і спілкуємося з кожним про ціль створення цих робіт). Якщо ви самі щось створюєте, що вам забажалося і що вам подобається, то ви будете старатися і працювати...

Душа-океан

Розбурхане величезне море, океан уміщається в маленькій крихкій пляшці, яка ходить, їсть, спить, має тимчасову красу та здоров'я, якими весь час переймається. Ця пляшка - горда, вперта і самовпевнена, бо вважає, що житиме вічно, а насправді  її межа це 100 років. А що на рахунок моря-океану? Воно величезне, потужне, безмежне, але закуте в цю пляшку. Море так любить свою пляшку-прихисток, що всього себе їй присвячує і сприймає цю пляшку частиною себе. Хоча море може вийти за межі своєї пляшки, помилуватися своїми глибинами і просторами, найчастіше воно зменшує себе до розмірів своєї пляшки. Для цього йому потрібно "скрутити" себе як пружину! Тому і всі реакції моря стають такими насиченими, бо "пружина" дуже і дуже скручена. Так і моя душа, безмежна і вічна, живе в обмеженому і смертному тілі. Душа скручується до розмірів тіла і вдає, наче насолоди тілесні є і її насолодами, болі фізичні є і її болями.  Проте тіло-пляшка не може з'їсти стільки їжі, скільки на...