Усвідомлення Божої власності на моє життя не потребує особливого часу, місця, читання книг чи спеціальних знань. Таке усвідомлення є певним Відношенням розуму, душі, іншими словами - сердечне відношення. Це схоже трохи на моє відношення до землі: я знаю, що вона тверда і безбоязно ходжу по ній; на моє відношення до повітря, я його вдихаю, не задумуючись перед кожним подихом; на моє відношення до власної дитини, якій я неодмінно прийду на допомогу при потребі.
Знаючи, усвідомивши, прийнявши це знання, що Я сама, моє тіло, моя душа, мій дух цілком і повністю належать Богу, я зупиняюся наче від удару блискавки. Якщо я - Божа власність ( а про це чітко свідчить Біблія і Святий Дух у моїй душі), то кожна моя думка, кожна емоція, кожне слово, кожне рішення, кожна дія - не тільки мої, але і можуть посягати на Божу власність. Скільки разів на день я щось роблю по своєму, так як роками звикла, так як мені Хочеться, і зовсім не задумуюся, що я так вчиняю з Божою власністю! Скільки думок я думаю, в яких критикую себе, не люблю себе, своє тіло, своє минуле, свій характер, скільки дорікаю за не такий як би мені хотілося матеріальний рівень, умови життя?! Скільки емоцій пустих я відчуваю і дозволяю собі в них забутися, відключитися, розчинитися, в той час як Бог має краще рішення для мого життя і моєї душі.
Більше того, всі оточуючі люди - вони також Його власність. Ця друга думка як другий удар грому. Значить, кожна моя думка, кожна емоція, слово, рішення, дія по відношенню до інших людей також можуть посягати на Божу власність. Стоп. Значить, я постійно, безперестанку наражаюся на небезпеку виявлення неповажного ставлення до себе самої як об'єкта Божої власності і оточуючих людей. Не поважати Божу власність аналогічне до не поважати Самого Бога. Звучить як божевілля з точки зору світської логіки, але в духовній площині ця ідея простежується впродовж усієї історії людства. Врешті-решт, крайня форма такої неповаги завжди називається гріхом і злочином. Візьмемо простий приклад: людина заздрить сусідові, бо в того є щось таке, чого в неї нема.
В заздрості виявляється його неповага до тих матеріальних чи духовних цінностей, які має сусід. Він як об'єкт Божої власності несе відповідальність лише перед Богом і сусід не в праві судити, добре чи погано те, що він щось має.
В гордості виявляється людська неповага до того положення, яке вона має як об'єкт Божої власності, адже людина думає про себе більше, ніж її бачить Бог.
Людина забуває, що її тіло є Божою власністю і дозволяє певним речовинам контролювати її дії і відчуття - це корінь будь якої залежності. Написано: "все тобі можна, але нічого не повинно тобою володіти".
Людина хоче чужу власність і краде її, людина бачить красиву жінку чи чоловіка і добивається їх, забуваючи, що вони, в першу чергу являються Божою власністю. Якщо ці стосунки стануть шлюбом, то одне, якщо ні, то це буде любодіяння, чи перелюб, чи гомосексуалізм. На рахунок шлюбу треба ще дуже багато говорити в світлі теми Божої власності.
Під таким кутом можна розглянути всі відомі зараз гріхи і злочини, в кожному з них в основі лежить людська неповага до Божої власності на саму людину і на всіх інших людей.
Скільки разів на день я думала чи навіть говорила щось зневажливе по відношенню до близьких людей, просто тому що не звикла відслідковувати свої думки і давати їм моральну оцінку? "Чоловік завжди кидає шкарпетки не в корзину (=який він безтолковий)", "дочка ти знову не вимила руки після туалету (=яка вона забудькувата), "мені хоч хтось допоможе"?(=всім байдуже, що я тут не можу впоратися) і багато такого, майже кожна оцінка іншої людини грішить неповагою.
Усвідомлення Божої власності на моє життя стало подібним до удару по потилиці. Все почорнідо перед очима, я не могла рухатися, боялася дихати. Ця ідея була такою великою, такою всеохоплюючою, обіймала всі зв'язки, всі сфери життя, всіх людей, вона відбивалася на всіх моїх діях, мріях, планах, словах, думках. Якийсь час я просто боялася щось думати чи казати.
Коментарі
Дописати коментар