Молитва

В Євангелії від Матвія в 6 розділі написано: “А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.  А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.  Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!”.

Наша молитва повинна сприяти цілісності душі. Тому, якщо у душі ми маємо якісь інші мотиви, як-от я молюся, бо всі так роблять; бо мене про це попросили; за звичкою; за традицією тощо, то всі ці мотиви треба відкинути. Треба молитися лише тому, що хочеш звернутися до Отця Небесного і попросити в Нього за найголовніші аспекти свого життя. Справжня молитва, коли і слова, і віра, і дії співпадають, така молитва формує цілісність душі. Молитва - це інтимна річ, це розмова з Творцем.

Ісус каже: “не будьте, як лицеміри”. Він не каже прямо: ти лицемір. Ні. Він каже, не будь подібним до них, бо, поступаючи і відчуваючи так, як вони, ти сам стаєш лицеміром. Чим загрожує лицемірство в духовних справах? Тим, що оточуючі люди його відчувають. Вони можуть не показувати цього, але підсвідомо знають, що ти насправді нещирий. Говориш про смирення, але в думках зневажаєш людей; говориш про Дух, а маєш лише букву.

Здавалося б, ну що поганого в тому, що такі лицеміри зупинялися в людних місцях і молилися на публіці? Ну, більше людей згадало про важливість щоденної молитви, що тут такого? Але ні, лицемірство в духовних справах, наче неплідне фігове дерево, яке має багато листя, та жодних плодів. Лицеміри лише мають вигляд праведності, але не мають її сили. І так буде з усім, що ми робимо напоказ. Принцип такий: роби щось, тому що шукаєш суті цієї дії (в молитві - це спілкування з Богом; в подачі милостині - це допомога нужденним), а не схвальної реакції оточуючих.

Молитва схожа на сівбу: вся увага має бути на Тому, до Кого вона звернена і на твоєму серці, на тому, чим воно переповнене.

Спробуймо взагалі не любити похвали і не шукати в людському одобренні їжі для емоцій.

“Отець твій, що бачить таємне…” Люди бачать лише те, що явно, що є зовні, що виставлене на показ. Бог бачить таємне. Бог бачить саме серце. Що є важливішим для Бога: те, як тебе бачать інші, чи те, яким ти є в глибині твого серця? Якщо в серці людина з пожадливістю лише подумала про когось, то це Ісус прирівняв до перелюбу, адже якщо в серці є пожадливість, то той факт, що вона поки що існує лише в думках, не свідчить ні про що, окрім того, що просто не склалися потрібні обставини для реалізації цієї пожадливості. Яким є твоє серце, думки, таким є ти насправді.

Якщо в душі ти впевнений у своїй перемозі, то не важливо, що люди бачать у тобі невдаху. Важливо, що бачить Бог. Людина може на словах не любити грошей, а в серці плекати любов до покупок і мріяти про нові. Людина може на словах любити своїх близьких, а в серці злитися на них за дріб”язкові помилки. Людина може на словах любити Євангеліє, а в серці надіятися на гроші, майно, кар'єру. Людина може на словах любити Бога, а в серці не буде здатною навіть докупи зібрати всі свої уявлення про Нього. Список можна продовжувати.

Бог дивиться на серце, Він бачить таємне, а люди, в основному, навіть бояться туди заглянути, бояться зрозуміти свої істинні мотиви і бажання.