Ісус навчив людей молитися

 

Ісус учив людей: “Молітесь же так: «Отче наш, сущий на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі,  як на небі; хліб наш насущний дай нам на сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям  нашим; і не введи нас у спокусу, але позбав нас від  лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава вовіки. Амінь”.

Кожен рядок цієї молитви має глибоке значення. Не так важливо, чи вірить людина в Бога, важливо, що Бог вірить в людину.

Бог дає нам можливість називати Його Отцем. Бог пропонує свою любов і турботу, не вимагаючи нічого взамін. Ісус учить: говоріть Богу "Отче наш". В такому формулюванні, якщо той хто це каже, прийме його, погодиться з ним, вже закладено початок стосунків: я називаю Бога Отцем, я вірю, що Він близький до мене, Він не помер, як говорив філософ, Він не десь там далеко, Отець поряд. Не тілько — “Отець мій”, в цьому відчувалась би індивідуалізація, в якій могла би сховатися помилкова думка, адже "мій бог" може бути продуктом моєї свідомості, моєї особистості. Ісус говорить "Отче наш", а такий Бог вже виходить за рамки моєї особистої віри / невірстві і стає настільки більшим, що впливає на життя всіх нас, усіх людей. Наш Отець існує на небесах. Тут увага приділяється не тому, що Отця немає на землі, це не так. Фокус на тому, що є і небеса. У буденному житті ми не бачимо небес, але у внутрішньому, духовному житті ми не повинні забувати про них, про вищу площину існування, про те небесне покликання, до якого прагне будь-яка душа. Небеса завжди символізують щось краще, чистіше, досконаліше, ніж земля.Як би важко нам не було тут на землі, в наших війнах, стражданнях, хворобах, турботах, наші душі прагнуть піднятися над усім цим хаосом.

Ісус учить молитися, щоби ім'я Отця Небесного святилося. Оскільки цього треба просити щодня, відповідно, освячення є важливим для нашого життя, але воно короткотривале, його слід обновляти щоранку. Освятити означає "відділити". Потрібно відділити для Отця визначене місце, бажано не десь там, в кінці нашого списку справ і цінностей. Важливо спочатку зрозуміти, що знаходиться на першому місці в думках: це можуть бути  буденні пусті турботи, тривоги, страх чи навіть злість.

Ісус учить молитися: "нехай прийде Царство Твоє". Разом з приходом Царства Божого будь-яка інша влада відміниться. Негайно настане суд: всі нечестиві, злодії, грішники, збоченці, ті, хто ненавидить Бога, не ввійдуть в Царство Боже. Чи моє серце готове до приходу Божого Царства і суду? Це важливе запитання і їжа для роздумів. Не важливо, чи вірю я в Бога, однак моя душа для мене реально існує і я можу її проаналізувати, можу уявити собі, як би вона зустріла прихід Божого Царства: сміливо дивлячись у очі Бога і Спасителя Ісуса Христа, не відчуваючи жодної вини? Чи ж майбутній суд лякає мене і мені не хочеться думати про нього і тому мені комфортніше ховатися за ілюзорною стіною атеїзму? 

Далі потрібно просити:"нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі". Чи може людина щиро просити, щоби прийшло Боже Царство, щоби завершилася Його воля тут, на землі, якщо його душа, його серце не готове ввійти в Божий порядок, не готове прийняти Боже життя? В іншому місці Нового Заповіту написано, що Царство Боже є всередині нас. Це означає, що Боже життя, Божа влада повинна, перш за все, ввійти всередину нашої душі, почти керувати нами, а вже потім вона проявиться і у видимому світі. Можна кожного ранку повторювати "Отче наш", та чи буде моя душа щиро бажати того, про що говорять мої уста? Адже це вже сфера морального покаяння — стану, коли людина хоче змінити свій образ думок, свою владу на життя, вона просить Отця забрати з її серця весь той бруд і гріхи, які роблять її душу недостойною Божого Царства.

Ми молимось далі: "хліб наш щоденний дай нам сьогодні". Чому важливим є "сьогодні"?Не вчора, не завтра, не через місяць, не "чорний" день, але саме сьогодні я потребую хліба: їжі, здоров'я, сил, забезпечення , фвнансів. Всього цього я не отримаю із запасом, завтра я знову маю просити. Про що ти просиш сьогодні? Про щастя? Про гроші? Про здоров'я? Про кінець війни? Про те, щоби душевна порожнеча була заповнена, щоби душа щиро благословляла Бога, щоби я могла любити ближнього як саму себе.

“І прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим” — це наступне прохання до Небесного Отця. Хто такий "боржник"? Той, кому ти можеш або простити, або не простити боргу. Ти можеш злитися на боржника, або бути стриманим; можеш гніватися, або не брати його поведінки близько до серця; ти можеш жалітися на несправедливість або надіятися на краще; ти можеш дивитися крізь пальці на чиїсь помилки, або можеш їх справедливо наказувати. Ти можеш ... вибрати або добро, або зло. Коли людина відкрито просить Бога, щоби Він простив його борги, то це прохання передбачає, що основа для такого прощення вже існує, адже Бог не може просто так, по людськи закрити очі на наші гріхи. Але коли я говорю:"як і ми прощаємо винуватцям нашим", то лише обіцяю, що зміню своє ставлення до мого боржника чи тої людини, яка мене образила. Я тоді відмовляюся від власної влади або не простити, або помилувати боржника, але отримую дещо більш цінне. Влада робить людину рабом, тому відмовившись від такої влади в своєму розумі, в почуттях наказувати чи милувати боржника, людина нібито говорить до Бога:"Ось, Отче, у мене є енна кількість гріхів перед Тобою. Я не додам до них на гордості, ні твердості сердечної по відношенню до моїх боржників, ні заздрості, ні злості, одне слово, нічого з того, що могло би з'явитися в моїй душі через те, що є люди, які мені заборгували. Я постараюся якнайшвидше простити їм, щоби ще більше не ускладнювати своє становище перед Тобою, Отець".

Завершується молитва на практичній ноті:" і не ввели нас у спокусу, але визволи нас від лукавого". Я визнаю свою слабкість і страх перед усіма тими складнощами, які є в світі. Я не хочу потрапити в ситуацію, коли моя душа вибере зло, тому я прошу захистити мене від спокус. Я знаю, що мені важко правильно оцінювати своє життя, будувати плани, мрії, знаходити сенс у моєму житті. Тому я прошу Отця - захисти мене. Я не можу знайти правильні відповіді на питання, чому люди поступають саме так, а не інакше, чому зло існує в світі і так не хочеться далі жити, несучи всі тяготи. Тому я, як у дитинстві, прошу у Отця: "Ти залишишся зі мною? Ти не покинеш мене? Захисти мене, будь ласка! Захисти мене від спокус". Якщо Отець позбавить мене від лукавого, від зла всередині мене і хоча би на сьогоднішній день, то все буде в порядку!