У цьому дописі я не розглядатиму питань, які стосуються моралі, виховання дитини, педагогічних підходів, я не сперечатимуся на рахунок важливості дисципліни та покарання дитини, так само я не говоритиму про психологічні аспекти такого процесу як крик і сварка.
Мені було важливо зрозуміти 2 речі:
- чому я кричу на дитину? Не очевидні, фізіологічні причини, а внутрішні, сховані і духовні причини.
- як я можу НЕ КРИЧАТИ?
Коротко зазначу, що мене саму виховували в спокійній атмосфері, майже ніколи на нас не підвищували голос і ніколи нас не били.
Тим не менше, в дорослому віці я виявила, що в критичних, стресових ситуаціях, я схильна до гучного прояву емоцій, зокрема злості, роздратування, гніву, незадоволення тощо.
Оскільки це не була модель, засвоєна мною в дитинстві, то постає питання, хто цього мене навчив і чому я обираю таку модель поведінки?
Якщо би мені було достатньо знати Боже слово, яке каже не робити певним чином, і маючи достатній рівень страху Божого, я могла би просто послухатися і не кричати! Насправді ж лише світло Божої любові, пролите в мою душу, змогло показати мені, як я шкідливо роблю по відношенню до своєї власної та до душі дитини/людини, на яку я кричу і гніваюся.
Саме цим знанням я і поділюся. Я писатиму виключно про себе, і не робитиму узагальнень щодо всіх людей, які ведуть себе схожим чином, бо у них мають бути відмінні причини і мотиви для поведінки (крику).
Наш Спаситель так навчав:
Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.
А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
Від Матвія 5:21-22
"Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!" Від Матвія 5:43-48.
Як учень Ісуса, я хочу поступати так, як Він навчав, а тому хочу пам'ятати, що гнів прирівнюється до вбивства, а сказані слова, які ображають слухача, є підставою, чи скоріше підтвердженням того, що моя душа зараз є не в Царстві Небесному, а в геєнні. Більше того, Ісус називає людей Божими дітьми і закликає мене, навчившись у Мого Батька, благословляти тих, хто мене проклинає. Значить, я тим більше повинна благословляти - говорити добрі слова - до тих людей, які поступають зі мною набагато менш погано, як-от дратують мене, не послушні мені, бісять мене, злять мене, ображають мене, зневажають мене і т.д. Якщо би я могла просто послухатися Мого Спасителя!!!
Два образи, які показують мені мою душу, допомогли мені зрозуміти, як НЕ КРИЧАТИ більше на дітей.
Перший образ - моя душа як велетенський склад, у якому є мільйон кімнат. У цьому складі я зберігаю всі свої думки, емоції, мрії, як негативні, так і позитивні. Треба бути свідомим тих негативних думок і емоцій, які збираю у своєму "складі". Треба свідомо колекціонувати на складі своєї душі благословення Бога, молитви, благословіння людей.
Другий образ, створена Богом душа - моя і моїх дітей також, - це коштовна сітка, яка ловить Боже Царство. Ні в якому разі не можна цю душу руйнувати, тому Бог учить нас навіть не думати чогось поганого про себе і про людей, вже не кажучи про те, щоби казати щось погане чи в поганому настрої.
Апостол Павло в посланні до Ефесян писав:
Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! Ефесян 4, 29-32.
Навчившись з цього уривку, я розумом розумію, що треба змінити свою манеру спілкування з людьми, особливо найближчими, треба щоб кожне моє слово ЗБУДОВУВАЛО їх душу, а не руйнувало. Аналізуючи свій день, я бачу, що більшість із того, що я кажу своїм дітям і рідним, або нейтральне, пов'язане з побутовими моментами, або забарвлене негативними емоціями ОСУДУ, КРИТИКИ, НЕЗАДОВОЛЕННЯ, ЗВИНУВАЧЕННЯ, ПРИНИЖЕННЯ. Чому відбувається саме так, можна пояснити в іншому дописі, бо це окрема велика тема.
Апостол каже, що саме Бог має забрати з життя людей, які померли і воскресли в Христі, "всяке подратування, гнів, лютість, крик, лайку разом з усякою злобою". Не сама людина може викинути все це зі свого життя, але лише Бог може забрати ці моделі поведінки від мене.
Від апостола Якова я дізнаюся ще більше про слова негативні і те, як вони впливають на мене і оточуючих.
"От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця. Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава". Якова 3:4-17
Навчившись з цього уривку, я розумом розумію, що геєнна зі злими бісами запалює мій язик вогнем, сказані мною слова - докору, зневаги, звинувачення, марноти, заздрості, страху, гордості, невіри - це слова не від Бога, - вони сквернять моє тіло, смертельно отруюють мене і спрямовують круг мого життя.
Сварка ЖИВЕ в моєму серці і лише чекає моменту, приводу, щоби вистрибнути через гострі слова і вжалити слухача. Але я при тому вважаю себе прАвою, навіть мудрою - проте ця мудрість "земна, тілесна і демонська". Якщо би в моєму серці була небесна мудрість, то я і мої слова завжди були би СПОКІЙНІ, ЛАГІДНІ, ПОКІРЛИВІ, ПОВНІ МИЛОСЕРДЯ І ДОБРИХ ПЛОДІВ.
Мій язик сквернить усе моє тіло, коли я говорю негативні слова, бо він наче запалюється від геєнни і привносить цей злий огонь на все моє тіло. Слова, сказані в гніві і злості, мають у собі смертельну отруту - яка, хай і в невеликих дозах, але труїть і мене, і слухачів.
Коментарі
Дописати коментар